31 травня 1895 р. цісар Австро-Угорщини Франц Йосиф на вимогу громадськості підписав розпорядження про створення в Сокалі вчительської чоловічої семінарії. Вона була споруджена в 1910р.
Історія цього навчального закладу складається з кількох періодів:
Австрійський – від початків до Першої світової війни.
Український – пов’язаний з існуванням ЗУНР у 1918 році.
Польський – з 1920 по 1937 роки, коли працювала чоловіча вчительська семінарія, та з 1937 по 1939 роки, коли її реформовано у педагогічний ліцей.
Радянський – з 1939 по 1941 роки, коли ліцей реформовано в медшколу, а з 1944 по 1958 роки в цьому приміщенні функціонувало Сокальське педучилище.
Станом на 2020 р. тут - Сокальська загальноосвітня санаторна школа I-III ступенів ім.Тараса Шевченка.
Цікаві факти, спогади випускників.
"У листопаді, перед жовтневими святами, нам доручили оформляти фасад педучилища. Я, Григорій Крук і Григорій Романів встановлювали портрет Сталіна. Увечері портрет загорівся, а вже вранці нас забрали у КДБ, де протримали кілька тижнів."
Закриття педучилища в 1958 році було чисто політичним актом, оскільки в післявоєнні роки училище стало осередком відродження української національної ідеї.
Як пише Зиновій Стоницький: Існування педучилища в Сокалі не входило в стратегічні плани радянського режиму, за яким передбачалося шляхом будівництва заводів, зокрема хімволокна, шахт, наїздом «незамінних» фахівців з Росії перетворити наш край з люмпенізованим російським населенням на зразок Донбасу чи Криворіжжя. При відкритті Сокальського заводу хімволокна начальник С. Калашніков проголосив тост: «Я вам обещаю, что через 10 лет вы здесь не услышите украинского слова».
Історично-туристичний проєкт команди "IMPROVEри" Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва "Сокаль. По той бік сьогодення" в рамках Всеукраїнського освітнього проєкту "Відкривай Україну"
