Оборонна вежа монастиря Бригідок

 

Історія сокальського жіночого монастиря розпочинається з першої половини XVII ст. 

Відомо, що у цей період теперішня місцевість, де був монастир, становила окремий населений пункт – Бабинець (з 1841 року став частиною Сокаля). Сюди із Любліна знайшли шлях законниці ордену св. Бригіди. Настоятелькою монастиря Бригідок у Любліні була Агнєшка Ятковська. Бригідками звали законниць жіночого ордену, що виник наприкінці XIVст. в Швеції. Свята Бригіда, як оповідають церковні історики, походила з королівської родини. Побравшись з принцом, не захотіла сімейного щастя, – і вона, і її чоловік обрали монаше життя. Після смерті свого чоловіка, створила монаший жіночий орден. Побувала у Ватикані, написала декілька книг. Коли померла, її канонізували до лику святих, а створений нею орден став називатись орденом Бригідок.

Як і для кожного будівництва, потрібні були значні кошти і джерела їх надходження, звісно, самотужки орден не зміг би вирішити це завдання. Тому на допомогу прийшли пожертви різних верств населення – від простих людей до заможних. 

Перешкодою будівництву стає непроста внутрішня ситуація у королівстві, а саме, народне повстання, яке почалося у січні-лютому 1648 року, і яке, охопивши частину території та населення України, переросло у національно-визвольну війну 1648 -1657 рр., зі всіма негативними наслідками для Речі Посполитої.

З архіву монастиря Бригідок у Любліні довідуємося, що у 1648 році, навесні, перед святами навідуються сюди запорізькі козаки, які вчинили великий погром.

Та не тільки війна шкодила будівництву монастиря Бригідок, але й такі фактори, як нещасні випадки та людська недбалість. Ось що згадує Броніслав Сокальський у своїй книзі "Повіт Сокальський": “У 1671 році місто Сокаль піддалось цілковитому руйнуванню в зв'язку з пожежею. Правдоподібним є те, що монастир Бригідок, який ще був в процесі будування, був зруйнований під час пожежі".

                                                                                                      Христина Потоцька спочатку свого заміжжя, часто мешкала у Сокалі. Тут познайомилася із законницями святої Бригідки. Придивилася до їхніх звичаїв, молитов, життя. Той монастир, виживав тільки на благодійностях. Після того, як  двічі палав і був у занедбаному стані, Христина випросила у свого чоловіка спершу надати будинок для Бригідок, а пізніше й збудувала мурований монастир.

Христина до святих реліквій, відносилася з пошаною. Надіслану отцем Інокентієм ХІ, велику освячену свічку мала за найвеличніший скарб. Свічка та була її провісником аж до смерті.                                                                                                                                  Часто запалювала її під час, блискавки, а перед самою смертю вона вже догорала, якби давала знати, що коли свічка, послана Папою Римським, згасне - згасне і її життя.

Проіснував монастир до 1784 року. Закон Бригідок було скасовано.

До теперішнього часу від колись цілого монастирського комплексу залишився тільки монастирський будинок, де ще мешкають люди, а також одна вежа і невеликий фрагмент оборонного муру.

 

Історично-туристичний проєкт команди "IMPROVEри" Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва "Сокаль. По той бік сьогодення" в рамках Всеукраїнського освітнього проєкту "Відкривай Україну"