Ансамбль монастиря ордена Бернардінів, що знаходиться в першому березі Бугу, споруджений 1604-1619 рр. Для проекту архітектора Б. Авелідеса.
Урочисте закладення фундаменту відбулося 2 липня 1604 р., Але це саме будівництво тривало 15 років, але було відомо на болотяних ґрунтах. Для змінення фундаментального принципу доводили до глибокі рові, що забороняли вільхові поліси, затримуючи їх шлаком і негативним вапном.
Монастир спорудили у своїй фортечній твердість, його оточували два кільця міцних мурів, а з чотирьох різних боків височіли віжі.
Посвячення відбулося 14 квітня 1619 р.
Архітектурний комплекс монастиря складається з костелу Богородиці, дзвіниці, келії та оборонних мурів.
Після 1519 р. у Монастирі Бернардінів збереглася чудотворна ікона Сокальської Богородиці, яка, за легендою, перемалювала із Ченстоховської Яків Венжик.
На жаль кляштор не оминула лиха доля. 25 травня 1843 р. через необережне поводження з вогнем спалахнула пожежа, яка знищила майже всю внутрішню обстановку костелу разом із оригіналом чудотворної Ікони Богородиці. Через десять років, під час бурі 6 березня 1858 р. блискавка двічі вдарила в костел, викликавши пожежу, яку ченці змогли погасити власними силами. Нове нещастя спіткало кляштор 28 травня 1870 р. коли через необережність конюха згоріли костел разом з вежею і дах келій.
Найбільших руйнувань зазнав кляштор під час І-ї світової війни, особливо у 1915 р.
У 2012 році приміщення монастиря знову охопила пожежа, цього разу знищивши купол костелу та значну частину приміщень.
Маємо надію, що святиня колись обов'язково постане з попелу і знову буде візиткою Сокаля.
Цікаві факти та легенди.
На початку XVI століття, на лівому березі Бугу стояв маленький дерев'яний храм з чудотворним образом Богородиці Сокальської. Розповідають, що образ, начебто, з'явився у чудодійний спосіб стараннями маляра Венжика, який втратив зір і зцілився завдяки іконі Ченстоховської Божої Матері, копію якої він і пообіцяв створити для церкви в Сокалі. Тричі Венжик намагався відтворити образ, відвідуючи монастир в Ченстохові, але не вдавалося: не міг маляр запам'ятати її вигляд. Лише повернувшись до Сокаля після четвертого візиту, він побачив чудо: ікона сама намалювалася!
Після чергового нападу татар на Сокаль церкву було спалено, але ікону вдалося врятувати. Будівництво комплексу розпочалося у 1604 році за сприяння польського короля Сигізмунда ІІІ. Керував будівництвом архітектор Бернард Авелідес.
Освячення кляштору відбулося 14 квітня 1619 року, під час якого до новозбудованого костелу Богородиці була поміщена чудотворна ікона Богородиці Сокальської. За століття образ, як і його оригінал - ікона Богоматері Ченстоховської, був коронований. Бернардинський кляштор в Сокалі почали йменувати "Руською Ченстоховою".
За легендою, яку створили монахи-бернардини, у листопаді 1655 р. Богдан Хмельницький зайнявши місто, почав наступ на кляштор. Коли козаки вдерлися на мури монастиря, несподівано з'явилася Богородиця, і військо змушене було відступати. Після цього гетьман вирішив взяти кляштор не силою, а підступом, і почав надсилати монахам листи, аби дозволити йому помолитися перед чудотворною іконою Сокальської Матері Божої, хоч насправді мав інший намір – вивідати чисельність оборонців монастиря. Коли ж гетьманові все-таки дозволили побувати в монастирі, сталося несподіване – він раптово осліп. Прозріння прийшло нібито тільки тоді, коли Хмельницький розкаявся у своїх підступних намірах, і за нього почали молитися всі монахи. За це вдячний гетьман подарував монастиреві срібну чашу, наповнену талярами, й мирно відійшов із Сокаля. Казковість цієї розповіді очевидна. 1655 року гетьман перебував під Львовом! Але насправді 1655 р. у кляшторі утримували полонених козаків, а єдине, що дійсно пов’язує гетьмана із монастирем – це лист, написаний ним, з вимогою звільнення бранців.
Історично-туристичний проєкт команди "IMPROVEри" Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва "Сокаль. По той бік сьогодення" в рамках Всеукраїнського освітнього проєкту "Відкривай Україну"
